ЗНАЙ
СВОЇ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ
Законом України “Про освіту” та іншими
законами та нормативними документами
встановлюються права та обов’язки учнів та вчителів. Дотримуючись їх, можна
досягти врегулювання конфліктів між цими сторонами та дотримання і контролю
закону з обох сторін.
Витяг
із статті 51 Закону України “Про освіту”
Права
учнів:
- Право
обирати профіль навчання, індивідуальні програми, позакласні заняття;
- Вносити
пропозиції з питань організації та умов навчально-виховного процесу, відпочинку,
побуту учнів;
- Користуватися
навчальною, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою
базою навчального закладу;
- На
захист від будь-яких форм фізичного та психічного насильства;
- Оскаржити
у разі незгоди четвертну, річну, підсумкову оцінку до ради освітнього закладу
у місячний термін і скласти екзамени з відповідного предмета;
- Участь
у юнацьких та молодіжних організаціях;
- Брати
участь у науково-дослідній, конструкторській, експериментальній чи інших видах
науково-практичної діяльності: конференціях, олімпіадах, конкурсах,
виставах;
- Особисто
або через своїх представників брати участь
у громадському самоврядуванні навчального закладу.
Обов’язки
учнів
- Дотримуватись
законодавства, моральних та етичних норм;
- Систематично
і глибоко оволодіти знанням, підвищувати загальнокультурний рівень;
- Дотримуватись
правил внутрішнього розпорядку, підтримувати навчальну дисципліну;
- Бережливо
ставитись до майна закладу освіти;
- Дбати
про власну гігієну та охайний зовнішній вигляд.
Права
вчителів:
Вчителі мають право на:
- Повагу
та захист професійної честі та гідності;
- Вільний
вибір форм, методів та засобів навчання, виявлення педагогічної
ініціативи;
- Участь
в обговоренні та вирішенні питань організації навчального процесу, в
роботі органів громадського самоврядування закладу;
- Підвищення
кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту програм, форм навчання та установ, які здійснюють підвищення
кваліфікації і перепідготовку.
Обов’язки
вчителів:
Вчителі зобов’язані:
- Виконувати
статут закладу освіти, забезпечувати умови для освоєння учнями програм на
рівня обов’язкових державних вимог, сприяти розвиткові здібностей учнів;
- Дотримуватися
педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів, дотримуватись положень
Конвенції ООН про права дитини;
- Дотримуватись
правил і режиму внутрішнього трудового розпорядку;
- Захищати
учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;
- Постійно
підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, кваліфікацію;
- Виконувати
рішення органів громадського самоврядування закладу освіти та адміністрації.
Спрощений
варіант Конвенції ООН про права дитини
Стаття 1: Визначення дитини
Дитиною є кожна
людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосованим
до такої дитини, вона не досягає повноліття.
Стаття 2: Принцип недискримінації
Кожна дитина
повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні
перебувати під захистом держави. Держава має обов’язок захищати дитину від усіх
форм дискримінації.
Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини
У всіх діях щодо
дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів
дитини.
Стаття 4: Здійснення прав
Обов’язок держави
– забезпечити здійснення прав дитини, викладених у Конвенції.
Стаття 5: Права та обов’язки батьків, сім’ї та громади
Держава повинна
поважати право батьків та сім’ї на виховання дитини.
Стаття 6: Життя, виживання та розвиток
Дитина має право
на життя; обов’язком держави є забезпечити виживання ат розвиток дитини.
Стаття 7: Ім’я та громадянство
З моменту
народження дитина має право на ім’я та
набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє
піклування.
Стаття 8 : Збереження ідентичності
Держава
зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була
незаконно її позбавлена.
Стаття 9: Принцип не розлучення з батьками
Дитина має право
підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке
розлучення спричинене затриманням, ув’язненням чи смертю когось з батьків,
держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування
відсутнього члена сім’ї.
Стаття 10: Возз’єднання сім’ї
Прохання про виїзд
з країни чи від’їзд до неї з метою возз’єднання сім’ї повинні розглядатися гуманним
чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти із батьками, якщо ті
живуть у різних країнах.
Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей
Держава повинна
вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.
Стаття 12: Висловлення поглядів
Дитина має право
на вільне висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до
уваги.
Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію
Право шукати,
отримувати та передавати інформацію в різних формах, в тому числі, у мистецькій,
друкованій чи письмовій формах.
Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії
Держави повинні
поважати права та обов’язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її
думки та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.
Стаття 15: Свобода асоціацій
Дитина має право
на свободу асоціацій та мирних зборів
Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність
Жодна дитина не
може бути об’єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя,
недоторканість житла, таємницю кореспонденції.
Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової
інформації
Дитина повинна
мати доступ до інформації з різноманітних джерел, слід заохочувати ЗМІ приділяти
особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї
матеріалів.
Стаття 18: Батьківська відповідальність
Обоє батьків
несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам
належну допомогу у вихованні дітей.
Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім’ї чи
опікунів)
Держава має
обов’язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми
та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.
Стаття 20: Догляд за дитиною у разі відсутності батьків
Законодавство
повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому
держава, забезпечуючи таке право, зобов’язана належним чином враховувати
етнічне походження, релігію і культурну належність і рідну мову дитини.
Стаття 21: Всиновлення
Держави повинні
забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи.
Всиновлення в іншій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли
неможливо вирішити це питання на національному рівні.
Стаття 22: Діти-біженці
Діти-біженці
потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними
компетентними організаціями в питанні захисту такої дитини та допомагати дітям,
що відлучені від своїх родин, віднайти їх.
Стаття 23: Діти-інваліди
Діти-інваліди
мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в
суспільстві гідне і повноцінне життя.
Стаття 24: Охорона здоров’я
Дитина має право
на послуги системи охорони здоров’я і на засоби лікування хвороб та відновлення
здоров’я, а також на поступову заборону традиційних методів лікування, які
негативно впливають на здоров’я дитини.
Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства
Дитина, яка
віддані під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд
якості такого піклування.
Стаття 26: Соціальне забезпечення
Дитина має право
на соціальне забезпечення
Стаття 27: Рівень життя
Батьки несуть
відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її
розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання
дитини.
Стаття 28: Освіта
Держава визнає
право дитини на безплатну початкову освіту, доступність професійного навчання
ат дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.
Стаття 29: Мета навчання
Освіта повинна
бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного
життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних
цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.
Стаття 30: Діти національних меншин та корінного населення
Дитина, яка
належить до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право
виховуватися у своїй культурі, а також послуговуватися рідною мовою.
Стаття 31: Відпочинок і дозвілля
Дитина має право
брати участь в іграх і розважальних заходах та брати участь у культурному
житті, займатися мистецтвом.
Стаття 32: Економічна експлуатація
Дитина має право
на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров’я видів робіт.
Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини
Держава повинна
захищати дитини від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних
речовин і не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та
торгівлі ними.
Стаття 34: Сексуальна експлуатація
Держава повинна
захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема від проституції та використання
дітей у виробництві порнографічної продукції.
Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда
Держава
зобов’язана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Стаття 36: Інші форми експлуатації
Держави зобов’язані
захистити дітей від усіх форм експлуатації.
Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення свободи
Держава має
обов’язок піклуватися про дітей, що перебувають в ув’язненні.
Стаття 38: Збройні конфлікти
Держава повинна
забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях.
Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.
Стаття 39: Всиновлення і реінтеграція
Держава повинна
сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та поверненню до повноцінного
соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації, катувань чи збройних
конфліктів.
Стаття 40: Підліткова злочинність
Поводження держави
з підлітками, які порушили кримінальне законодавство, повинно сприяти відновленню
гідності дитини.
Стаття 41: Права дитини і інших документах
Ніщо в цій
Конвенції не заперечує ті положення інших документів, які сприяють захистові
дітей більшою мірою.
Стаття 42: Інформування про положення Конвенції
Держава
зобов’язана ознайомити дорослих та дітей з положеннями цієї Конвенції. статей
подаються
Стаття 43-54: Застосування
В цих статтях йде
мова про обов’язок Комітету ООН з прав дитини наглядати за втіленням у життя
цієї Конвенції.
Спрощений варіант Загальної Декларації прав людини
Стаття
1
Право
на рівність
|
Стаття
16
Право
на шлюб і сім’ю
|
Стаття
2
Свобода
від дискримінації
|
Стаття
17
Право
на володіння власністю
|
Стаття
3
Право
на життя, свободу і персональну безпеку
|
Стаття
18
Свобода
віросповідання і релігії
|
Стаття
4
Свобода
від рабства
|
Стаття
19
Свобода
висловлювань та інформації
|
Стаття
5
Свобода
від тортур і невідповідного поводження в ув’язненні
|
Стаття
20
Право
на мирні зібрання і об’єднання
|
Стаття
6
Право
на визнання особи перед законом
|
Стаття
21
Право
на участь в управлінні державою і вільні вибори
|
Стаття
7
Право
на рівне ставлення закону до прав людини
|
Стаття
22
Право
на соціальну безпеку
|
Стаття
8
Право
на розгляд компетентним судом
|
Стаття
23
Право
на бажану роботу і створення профспілок
|
Стаття
9
Свобода
від свавільного арешту і вигнання
|
Стаття
24
Право
на відпочинок і дозвілля
|
Стаття
10
Право
на справедливе публічне слухання
|
Стаття
25
Право
на відповідні стандарти життя
|
Стаття
11
Право
на презумпцію невинності і доведення провини
|
Стаття
26
Право
на освіту
|
Стаття
12
Свобода
від втручання в особисте життя, сім’ю, оселю і листування
|
Стаття
27
Право
на участь в суспільному житті суспільства
|
Стаття
13
Право
на вільне пересування в країні і за її межами
|
Стаття
28
Право
на соціальний устрій, визначений цим документом
|
Стаття
14
Право
на притулок від переслідування в інших країнах
|
Стаття
29
Суспільна
відповідальність за вільний і повний розвиток
|
Стаття
15
Право
на національність і свободу її зміни
|
Стаття
30
Свобода
від втручання держави чи приватних осіб в права, названі вище.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар